Видання систематизує практику спільної та келейної молитви за візантійським обрядом, яка склалася за роки в міжконфесійній мирянській спільності "Екуменічне згромадження Голгофської скорботи". Воно не є спробою реформування чинної традиції українських церков, натомість пристосовує і адаптує її під потреби та можливості конкретної громади. Тому для упорядника було принципово важливим не надто відхилитися від неї, зафіксуватися її підмножиною. Літургійні структури сучасної практики максимально зберігаються - навіть ціною таких нетрадиційних рішень, як трьохтижений цикл читання кафізм. Значною мірою цими міркуваннями зумовлена і компенсаторність пропонуємих чинів, зосередження на тих елементах богослужіння, які зазвичай скорочуються в кафедральній та парафіяльній практиці (а за загально тенденцією літургійного розвитку це значною мірою його ядро і стрижень, без якого воно втрачає цілісність і ясність). Насамперед це стосується псалмодії як фундамента і центра молитвоного кола - саме тому й було обрано формат слідуваної Псалтирі. Зрозуміло, що неминучі скорочення торкаться при такому підході переважно тих елементів, які достатньо практикуються в храмовому богослужінні - тому й молитовне життя Згромадженн виступає не заміною йому (що було б сектантством, несумісним з його принциповими засадами), а доповненням фактично втраченого.

Другим фундаментальним принципом формування власного молитовного устава Згромадження був прагматизм, переконаність його членів, що в Христовій Церкві все підпорядковано практичним потребам, не існує нічого, що зберігалося б виключно заради історичної оздоби, не кажучи вже про зовсім не історичний символізм та іншу ман'єрстичну деградації. Тому з невичерпної скарбниці церковної спадщини беремо те, що здатні використати за призначенням, або те. що завдає певний ідеал та орієнтири, яких маємо прагнути. Це не означає, що відкидаємо інше - просто саме ми, тут і зараз, поки що не здатні його охопити.

Саме в рамках, заданими цими двома принципами, реалізується третій - "повернення до джерел" як історичне виправлення та реконструкція. Він не абсолютизується: пізні та місцеві елементи не відкидаються лише за відносно молодий вік, якщо органічно входять у молитовну логіку та сприяють її розкриттю.

Використано переклади псалмів, гімнографії та молитов, поширені в Православній Церкві України, з мінімальними правками - оскільки створення нової редакції текстів суперечило б поставленому завданню.

Макет-чернетка, PDF